Search

Purpose. The author of this article aims to present and analyze the views of Józef Maria Bocheński concerning the issue of the question of life’s sense based on the text "Sens życia i inne eseje". From the philosopher’s reflections under the theme of the impossibility of life’s sense in the case of community, the author analyzes Ukrainian society and tries to find an answer to the question, can the human community’s sense exist? Among the tasks are the following: to apply the views of Barry and Janae Weinhold and the polyvagal theory of Stephen Porges; to express reflections on individual and social sense; indicate the potential reasons for the failure in searching for the Ukrainian national idea before Russia’s attack on Ukraine in February 2022, as well as identify general trends in the development of the Ukrainian idea as a result of Russia’s war against Ukraine. Theoretical basis. The methodological basis of the investigation is an analysis, synthesis, generalization, and analogy. Given the interdisciplinary approach, historical and psychological methods were used. It is noted that the most important feature of any group is interaction, which unites a number of other features into a single whole. Exactly the lack of interaction in Ukraine that necessitated the search for a national idea. After a full-scale Russian attack on Ukraine in 2022, there is a huge possibility to work through Ukrainian traumas, create a common identity, without an artificial division into West and East, and rebuild the state. Originality. The paper combines philosophical reflections and the latest psychological developments; in their application, firstly, in the universal plane, which applies to every person, and secondly, in relation to the Ukrainian, due to its history and politics. Conclusions. It has been argued that the search for the authentic sense of life occurs when a person has reworked their traumas and attained a stable state of mental health, when subconscious factors do not control a person. By analogy, the thesis is put forward that Ukrainian society must undergo psychotherapy, to overcome its historical, and military traumas. As a result of the brutal war, rapid integration processes are possible, the whole Ukrainian society is aware of the need to switch exclusively to the Ukrainian language and rethink Ukrainian identity and statehood, build a new historical narrative on the heroic attitude of Ukrainian society, new Ukrainian heroes, dead and alive. It is possible to use the Russian attack as a unifying factor for all Ukrainians, creating a sense of community, creating a modern image of Ukraine in the international arena as a defender of democratic rights, Europe, rethinking its history and in particular Ukrainian-Russian and Ukrainian-Polish relations; indicate the need to process new traumatic experiences., Мета. У цій статті за основну мету автор ставить представлення та аналіз поглядів Юзефа Марії Бохенського на проблему сенсу життя на основі тексту "Sens życia i inne eseje". Виходячи з роздумів філософа на тему неможливості сенсу життя у випадку спільноти, автор аналізує українське суспільство та намагається знайти відповідь на запитання, чи може існувати сенс спільноти людей. З-поміж завдань основні такі: застосувати погляди Беррі та Дженей Уайнхолдів та полівагальну теорію Стівена Порджеса; викласти роздуми про індивідуальний та суспільний сенс; вказати потенційні причини неуспішності пошуку української національної ідеї до повномасштабного нападу Росії на Україну в лютому 2022 р., а також означити загальні тенденції розвитку української ідеї внаслідок війни Росії проти України. Теоретичний базис. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення та аналогії. З огляду на міждисциплінарний підхід використано історичний та психологічний методи. Зазначено, що найважливішою ознакою будь-якої групи є взаємодія, яка об’єднує в єдине ціле низку інших ознак. Саме брак взаємодії в Україні зумовив потребу пошуку національної ідеї. Після повномасштабного нападу Росії на Україну в 2022 р. існує величезна ймовірність пропрацювати українські травми, створити спільну ідентичність, без штучного поділу на Захід і Схід, та перебудувати державу. Наукова новизна. У роботі поєднано філософські роздуми та новітні психологічні напрацювання; застосовано їх, по-перше, в універсальній площині, яка стосується кожної людини, по-друге, щодо українця, зумовленого своєю історією та політикою. Висновки. Висунуто тезу, що пошук автентичного сенсу життя відбувається тоді, коли людина пропрацювала свої травми та досягнула стійкого стану психічного здоров’я, коли підсвідомі чинники не керують людиною. За аналогією висунуто тезу, що українське суспільство має пройти психотерапію, подолати свої історичні, воєнні травми. У результаті жорстокої війни можливі швидкі інтеграційні процеси, усвідомлення всім українським суспільством потреби переходу виключно на українську мову та переосмислення української ідентичності й державності, побудови нового історичного наративу на героїчній постаті українського суспільства, нових героїв-українців, погиблих та живих. Постала можливість використати напад РФ як об’єднувальний чинник для всіх українців, створення почуття спільноти, формування модерного іміджу України на міжнародній арені як держави-захисниці демократичних прав, Європи, переосмислення своєї історії та, зокрема, відносин українсько-російських та українсько-польських; вказати на потребу пропрацювання нового травматичного досвіду.

Introduction.The article raises the question "What will be the public order after the COVID-19 pandemic?" The current situation makes it possible to draw analogies between anti-utopian novels such as "1984" by George Orwell, "Kallocaine" by Karin Boe, "The Glass Bees" by Ernst Junger. What these works of art have in common is that, as a result, interpersonal human relations, based on empathy, love, empathy, and care for one's neighbor, become paramount to "save humanity", because only the presence of such feelings can preserve human life and moral values. Summarizing the achievements of the past, analyzing modern methodological concepts, and interpreting identical historical and philosophical material, we understand that the analysis of causal links between fear, the meaning of life, and altruism, including effective altruism, and the impact of this concept on the restoration of public order after a pandemic was the subject of scientific research. The aim and tasks. The purpose of this scientific investigation is to conduct an expanded analysis and identify the causal links between the nature of fear, the meaning of life, and altruism; to cover the modernunderstanding of effective altruism and solved due to this phenomenon the problems of development of public order in modern living conditions. Research methods. To achieve the aim and solve the problem of a particular problem used "explanatory" non-descriptive methodology: generalization achievements of the past along with the analysis of modern methodological concepts, interpretation of identical historical and philosophical material, creating a concept to solve the problem. Research results. Defining such a phenomenon as a "pandemic" and having characterized it, we get the answer to the question "What happens to the human immune system if the human body can not cope with the virus?"– the human soul isbeing suffered until it understands the essence of what is happening and, above all, the essence of its own existence. Based on this, the paper analyses the nature of fear, the meaning of life, altruism and identifies the links between these philosophical categories. The paper highlights the modern understanding of effective altruism and the possibility of solving the problem of bringing public order in modern conditions due to this phenomenon. Discussion. Analysis of the scientific achievements of philosophers and scientists in other branches of science at different times shows that interest like epidemics and pandemics has always existed. At the same time, the events surrounding the COVID-19 pandemic have led to a surge of scientific publications by both domestic and foreign researchers trying to find answers to the question of the future of humanity, which is currently experiencing moral decay and disorder. establishing public order in modern conditions. It became possible to study this problem and draw conclusions based on scientific works on the nature of fear, the meaning of life, and altruism.: P. Hajikurbanova, P. Haydenko, Rollo May, S. Kierkegaard, M. Heidegger, Y. Pustovoit; Democritus, L. Feuerbach, W. Frankl; O. Comte, M. Hoffman, R. Dawkins, W. Nemirovsky; P. Singer and W.Makaskil. Conclusion Thus, effective altruism is a social movement with its own philosophy, which uses facts, evidence, and reasoning in search of the most effective ways to improve the world and establish public order after the COVID-19 pandemic. У статті ставиться питання: яким же буде суспільний порядок після пандемії COVID-19? та шляхом узагальнення здо-бутків минулого, аналізуючи сучасні методологічні концепції й інтерпретуючи ідентичний історико-філософський матеріал, робить-ся спроба дати відповідь на нього. Даючи визначення такому явищу, як «пандемія», та характеризуючи його, маємо відповідь на за-питання: що сталося з людським імунітетом, якщо організм людини не може впоратися з вірусом? Душа людини страждає, поки не зрозуміє суті того, що відбувається і, в першу чергу, суті свого власного існування. Виходячи з цього, в статті проведено розшире-ний аналіз і визначено зв’язки між природою страху, сенсом життя та альтруїзмом. Висвітлено сучасне розуміння ефективного альтруїзму та вирішення за рахунок даного феномену питання щодо наведення суспільного порядку в сучасних умовах.

This article presents an analysis the philosophical and religious views of the outstanding Russian writer Lev Tolstoy and examines the influence of his work on the philosophy of the Silver Age. The ambiguity and inconsistency of many ideas of Tolstoy’s legacy is emphasized. The features of Tolstoy’s understanding of the meaning of life and the purpose of man, faith and reason, the nature of good and evil, love, non-violence and violence are considered.The interpretation and attitude to the fundamental Tolstoy’s ideas on the part of D. Merezhkovsky, V. Solovyov, N. Berdyaev, L. Shestov, S. Frank, I. Ilyin, highlighted the general and distinctive in the assessment of the philosophical concept of Tolstoy.In general, positively assessing the writer’s artistic heritage and the high moral bar of his moral teaching, Russian thinkers criticized his religious and philosophical pursuits for inconsistency, excessive rationalization and contradiction, in particular, they assessed Tolstoy’s metaphysics of evil and his idea of non-resistance. Also, the representatives of the philosophy of the Silver Age were not satisfied with Tolstoy’s interpretation of Christian doctrine, which they considered erroneous.Tolstoy’s creativity became the foundation and starting point for further research into the philosophy of the Silver Age, because the range of problems that was considered by Tolstoy was the reason for such currents and trends such as «search for God», «new idealism», «new religious consciousness», etc., В статье проведен анализ философско-религиозных взглядов выдающегося русского писателя Льва Николаевича Толстого и рассмотрено влияние его творчества на философию Серебряного века. Подчеркнута неоднозначность и противоречивость многих идей толстовского наследия. Рассмотрены особенности понимания Толстым смысла жизни и предназначения человека, веры и разума, природы добра и зла, любви, ненасилия и насилия. Проанализированы интерпретация и отношение к основополагающим толстовским идеям со стороны Д. С. Мережковского, В. С. Соловьева, Н. А. Бердяева, Л. И. Шестова, С. Л. Франка, И. А. Ильина, выделено общее и отличительное в оценке философской концепции Толстого., В статті здійснено аналіз філософсько-релігійних поглядів видатного російського письменника Лева Миколайовича Толстого та розглянуто вплив його творчості на філософію Срібного віку. Підкреслено неоднозначність та суперечливість багатьох ідей толстовської спадщині. Розглянуто особливості розуміння Толстим сенсу життя і призначення людини, віри і розуму, природи добра і зла, любові, ненасильства й насильства. Проаналізовано інтерпретація і ставлення до основоположних толстовських ідей з боку Д. С. Мережковського, В. С. Соловйова, М. О. Бердяєва, Л. І. Шестова, С. Л. Франка, І. О. Ільїна, виокремлено спільне та відмінне в оцінці філософської концепції Толстого.

The article explores common among writers complex problems – the problem of good and evil, the problem of crime and punishment. These problems will always be relevant because they related to the difficult choices in each person’s life which sooner or later she is forced to do, encountering evil. Analyzing your own life, a person is inclined to seek justification for his unworthy acts and faults. In such a situation, a person is able to substitute (rearrange) the concept of good and evil, in order to avoid direct recognition your own crime inasmuch as fear because she is afraid of punishment or reproaches of conscience. So, in the mind of man is formed peculiar «life philosophy» which justifies her crimes and generates a person’s confidence in its correctness and impunity of her actions. As a result, such a vital position leads a person to internal conflict, demoralization of personality and spiritual death. In world and, in particular, Ukrainian writing authors often use artistic techniques character’s self-characterization in order to reach the deepest and adequate internal disclosure of character and hero behavior. At the same time, this technique becomes a means of expressing the author’s position, about hero’s negative behavior, namely – self-exposure of the hero. Such an artistic technique most productive functioning in works by writers such as F. Dostoevskyі and P. Myrnyi, L. Tolstoy and Lesya Ukrainka, I. Franko and F. Stendal, O. Wilde and V. Vynnychenko. This function can take many forms – from the internal reflection of the character, who became a victim before morally destructive acts of a villain and seeks psychological rehabilitation to the outright justification of his criminal off ender which are cynically disguised as a «public benefit»., У дослідженні порушується складний і доволі неоднозначний за своєю суттю комплекс проблем − добра і зла та злочину і кари. Актуальність цих проблем була незаперечною у всі часи і завжди залишатиме за собою цей пріоритет, адже ці проблеми безпосередньо пов’язані з властивими людині пошуком сенсу буття (навіщо жити) та пошуком виправдання своїх учинків (як жити), коли осмислений людиною і укладений у відповідну життєву філософію «сенс» починає входити у конфлікт з усталеним поняттям «добра» і правомірно тягне за собою невідворотній наслідок – «кару». Означене коло проблем надзвичайно поширене в літературних полотнах як українських, так і зарубіжних митців, що використовують життєву філософію своїх персонажів як своєрідний художній прийом характеристики героя та дієвий засіб їх неспростовного самовикриття.

The paper deals with the play, written by the Czech writer Karel Čapek «The Makropulos Affair». The play is analyzed in the context of philosophical search of the time of its emergence. Particularly, I. I. Mechnikov’s essays concerning longevity and accompanying it the sense of life matters are observed in the paper. Also, the author makes the comparative analysis of the ideas, represented by the K. Čapek’s play and by the Irish dramatist George Bernard Shaw’s theatrical work «Back to Methuselah», in which the ideas of longevity and the sense of life were raised. These works were published almost simultaneously, and both authors were influenced by Mechnikovs’ views. The points of contact and differences in authors’ positions are observed. The paper represents modi of actualization of longevity and the sense of life issues in the contemporary culture by the examples of the musical «The Recipe of her Youth» and the case study from the Julian Baggini’s popular philosophy guide «The Pig that Want to Be Eaten». We can agree with the Baggini’s idea that the sense of life is not defined by the numbers of years, but by their fullness with contents and the desire to use them in full., В статье произведение Карела Чапека «Средство Макропулоса» рассматривается в контексте идейных поисков эпохи своего создания, в частности теории И. И. Мечникова о долголетии и вопросов о смысле жизни, которые были тогда подняты. Проводится сравнительный анализ идейного содержания по вопросам долголетия и смысла человеческой жизни, представленного в пьесе Чапека и пенталогии Бернарда Шоу «Назад к Мафусаилу». Также показываются модусы актуализации этой проблематики в современной культуре., У статі твір Карела Чапека «Засіб Макропулоса» розглядається у контексті ідейних пошуків доби свого створення, зокрема теорії І. І. Мечникова щодо довголіття та питань про сенс життя, які в ній піднімаються. Проводиться порівняльний аналіз ідейних змістів щодо довголіття і сенсу людського життя, представленого у п’єсі К. Чапека та у пенталогії Бернарда Шоу «Назад до Мафусаїла». Також показуються модуси актуалізації цієї проблематики в сучасній кульутрі.

The article considers the influence of students’ immediate environment on the choice of profile level of education in general secondary education institutions as a means for implementing further life plans. We consider the micro-society as the closest environment of the student – family, teachers, and friends, classmates, who have certain influences on the formation, self-determination and self-realization of the young person. The study found that most students considered themselves independent, determined and confident, which influenced the choice of further education, although they do not deny a certain influence of parents on decision-making. Note that the decision-making of students was also influenced by the unwillingness to make changes in their lives, to break the established relations in the micro-society. Analysis of the students’ motivation to continue specialized education in the lyceum showed that a third of respondents do not reject the importance of the educational process for self-development, self-improvement, opportunities for self-affirmation and self-realization, although it does not deny its purely practical importance, in particular, for achieving material well-being and obtaining a prestigious, well-paid profession. At the same time, most respondents see hard work as a way to succeed in life, but do not reject the importance of financial resources as an additional guarantee to continue their studies on a contract basis. It was found that most respondents were not disappointed in their choice of profile level of education and therefore feel comfortable in the educational institution, receive positive emotions in the learning process and from interpersonal communication. Students who have erred in their choices, who have had their life plans adjusted after the first semester and have changed their views on further education, perceive the educational process as a routine necessity and feel a certain frustration with the learning process., У статті проаналізовано вплив найближчого оточення учнів на вибір профільного рівня навчання у закладах загальної середньої освіти, як засобу реалізації окреслених життєвих планів. У процесі досліджень визначено, що більшість учнів самостійно здійснили вибір навчання у ліцеї відповідно до подальшої стратегії вступу до закладу вищої освіти. Встановлено, що серед впливів мікросоціуму на учня, найбільш вагомішими є поради батьків. Досліджено, чи відбулася корекція життєвих планів десятикласників після завершення першого семестру навчання.

Introduction. The prolonged armed confrontation in the eastern part of Ukraine requires a psychological study of the behavior of prisoners of war. The psychological readiness for possible captivity makes it possible significantly reduce the risk of losing personnel at the stage of captivity. Analysis of the mechanisms and consequences of a destructive influence on prisoners by enslavers testifies to the need to introduce psychological training of servicemen of the Armed Forces of Ukraine. One of the main goals of psychological readiness for the situation of captivity is to train the self-control under strong psychological pressure. Therefore, psychological training for possible capture is a kind of investment in the mental health of the serviceman.Purpose. The theoretical analysis of the psychological characteristics of the behavior of a serviceman in captivity, as well as the identification of factors that contribute to survival in captivity is being conducted. Analysis of previous research on human captivity is being showed.Methods. The theoretical research methods such as analysis, synthesis, comparison and generalization were used during the investigation.Originality. The scientific novelty of the study is reflecting the psychological features of the regulation for the behavior of prisoners of war. The practical significance of the obtained results is to develop an suitable model of servicemen’ behavior of in captivity to save lives and reduce their mental injuries.Conclusion. The article analyzes the psychological factors that affect the behavior of servicemen in captivity. The genesis of captivity on the territory of modern Ukraine is analyzed. The mechanisms of influence of enslavers on captives are investigated. The presented results of the research allow to form a holistic view of the psychological factors that influences the individual from the moment of captivity to the moment of his/her release. The former prisoners of war are considered to be survival experts because they have experience of surviving in extremely difficult hostile environments. Recommendations for regulating the behavior in case of capture are provided according to the practical results obtained. Factors have been identified to help withstand conditions of forced isolation with minimal loss to mental health. The prospect of further research is indicated., В статье осуществлен анализ психологических факторов, влияющих на поведение военнослужащего в условиях плена. Проанализированы генеза плена на територии современной Украины. Исследованы механизмы влияния поработителей на лиц попавших в плен. Представленные результаты исследования позволяют сформировать целостное представление о психологических факторах, влияющих на личность с момента попадания в плен до момента ее освобождения. По полученным данным предложены практические рекомендации по регулированию поведения в случае попадания в плен. Определены факторы, которые помогают перенести условия принудительной изоляции с минимальными потерями для психического здоровья. Указана перспектива дальнейших исследований., У статті досліджено психологічні особливості перебування людини в умовах ворожого середовища та наслідки такого перебування. Здійснено аналіз психологічних чинників, що впливають на поведінку військовослужбовця в умовах полону. Проаналізовано ґенезу полону, досліджено механізми психологічного впливу поневолювачів на осіб, які потрапили в полон. Представлені результати дослідження дають змогу сформувати цілісне уявлення щодо психологічних чинників, які впливають на військовослужбовців від моменту потрапляння в полон до моменту їхнього звільнення. Визначено чинники, що допомагають перенести умови примусової ізоляції з мінімальними втратами для психічного здоров’я.

Purpose. The paper considered the explication of the concept of "Sinn des Lebens" within the framework of Western philosophy and psychology of the ХІХ-ХХІ centuries. On the basis of this, the role of this concept in contemporary theoretical discussions and psychological and psychotherapeutic practices is understood. Theoretical basis. The authors believe that understanding the concept of "Sinn des Lebens" is possible only based on the synthesis of modern analytical philosophy methods with the methodological guidelines of modern psychology, in particular logotherapy. Originality. The authors have proved that the problem of "meaning of life" is not an "eternal problem" of philosophy, but arises only in the early nineteenth century as a reflection on European secularization and widespread individualistic values and becomes extremely relevant gaining different interpretations at the beginning of the twentieth century based on the crisis of the sensory values of modern man. Conclusions. The concept of "Sinn des Lebens" originated in the philosophy of the German Romantics and gained philosophical significance only in the works by Schopenhauer, Kierkegaard and Nietzsche. Russian philosophy and literature (especially L. Tolstoy) give priority to the meaning of life in ethical and anthropological studies, focusing on its religious intentions. Analytical philosophy and existentialism appear to be diametrically opposed to the life-purpose anthropological problems, but they attempt to solve this problem by understanding the absurdity of human existence and language from different angles of view. The most reasonable concept of meaning in psychology can be considered Frankl’s logotherapy, which, despite certain drawbacks, remains the most significant in modern Western psychology. Modern philosophical studies on the problems of the meaning of life, despite their prudent analyticity and systematic nature, have not found credible criteria and means of human life self-reflection yet and have further incentives to develop their methodological and philosophical considerations. However, the diversity of interpretations of the concept of "meaning of life" that exists in modern scientific literature needs further reflection., Цель. Главной целью статьи является экспликация концепта "смысл жизни" в рамках западной философии и психологии ХІХ – начала XXI века. На основании этого осуществляется осмысление роли этого понятия в современных теоретических дискуссиях и психологических и психотерапевтических практиках. Теоретический базис. Авторы считают, что понимание концепта "Sinn des Lebens" возможно только на основе синтеза методов современной аналитической философии с методологическими установками современной психологии, в частности логотерапии. Научная новизна. Авторами доказано, что проблема "смысла жизни" не является "вечной проблемой" философии, а возникает лишь в начале XIX века как рефлексия на европейскую секуляризацию и широкое распространение индивидуалистических ценностей и приобретает чрезвычайную актуальность и различные интерпретации в начале XXI века на основании кризиса смысложизненных ценностей современного человека. Выводы. Концепт "Sinn des Lebens" возникает в философии немецких романтиков и приобретает философскую значимость только в произведениях Шопенгауэра, Кьеркегора и Ницше. Русская философия и литература (особенно Л. Толстой) придают проблеме смысла жизни приоритетное значение в этико-антропологических исследованиях, сосредоточивая внимание на ее религиозных интенциях. Аналитическая философия и экзистенциализм выдаются диаметрально противоположными позициями по смысложизненным антропологическим проблемам, однако они пытаются решить эту проблему путем осмысления абсурдности человеческого существования и языка под разными углами зрения. Наиболее обоснованной концепцией смысла в психологии может считаться логотерапия Франкла, которая, несмотря на определенные недостатки, остается наиболее весомой и в современной западной психологии. Современные философские исследования по проблемам смысла жизни, несмотря на кажущуюся аналитичность и систематичность, еще не нашли надежных критериев и средств человеческого жизненного осмысления и имеют дальнейшие стимулы для развития своих методологических и мировоззренческих соображений. Впрочем, разнообразие интерпретаций концепта "смысл жизни", которое существует в современной научной литературе, требует дальнейшего осмысления., Мета. Головною метою статті є експлікація концепту "сенс життя" в межах західної філософії та психології ХІХ – початку ХХІ сторіччя. На підставі цього здійснюється осмислення ролі цього поняття в сучасних теоретичних дискусіях та психологічних та психотерапевтичних практиках. Теоретичний базис. Автори вважають, що розуміння концепту "Sinn des Lebens" можливо лише на основі синтезу методів сучасної аналітичної філософії з методологічними настановами сучасної психології, зокрема логотерапії. Наукова новизна. Авторами доведено, що, проблема "сенсу життя" не є "вічною проблемою" філософії, а виникає лише на початку ХІХ сторіччя як рефлексія на європейську секуляризацію та широке розповсюдження індивідуалістичних цінностей та набуває надзвичайної актуальності та різних інтерпретацій на початку ХХІ сторіччя на підставі кризи сенсожиттєвих цінностей сучасної людини. Висновки. Концепт "Sinn des Lebens" виникає в філософії німецьких романтиків та набуває філософської значущості лише в творах Шопенгавера, К’єркегора та Ніцше. Російська філософія та література (особливо Л. Толстой) надають проблемі сенсу життя пріоритетного значення в етико-антропологічних студіях, зосереджуючи увагу на її релігійних інтенціях. Аналітична філософія та екзистенціалізм видаються діаметрально протилежними позиціями щодо смисложиттєвих антропологічних проблем, проте вони намагаються вирішити цю проблему шляхом осмислення абсурдності людського існування та мови під різними кутами зору. Найбільш обґрунтованою концепцією сенсу в психології може вважатися логотерапія Франкла, яка, не зважаючи на певні вади, залишається найбільш вагомою і в сучасній західній психології. Сучасні філософські студії щодо проблем сенсу життя, незважаючи на вдавану аналітичність і систематичність, ще не знайшли надійних критеріїв та засобів людського життєвого самоосмислення й мають подальші стимули для розвитку своїх методологічних та світоглядних міркувань. Втім, розмаїття інтерпретацій концепту "сенс життя", яке існує в сучасній науковій літературі, потребує подальшого осмислення.

Purpose. The author believes that the main topic of philosophical studies of Heraclitus was not nature, not dialectics, and not political philosophy; he was engaged in the development of philosophical anthropology, and all other questions raised by him were subordinated to it to one degree or another. It is anthropology that is the most "dark" part of the teachings of this philosopher, therefore the purpose of this article is to identify the hidden anthropological message of Heraclitus. In case of success, it will become clear what made him "darken". Theoretical basis. The methodological basis of the article is the anthropological understanding of fragments of Heraclitus’ texts presented in a historical and philosophical context. Originality. The philosophical concept of Heraclitus is still a mystery for researchers of his work. The author of the article proposed such a variant of interpretation, within the framework of which different elements of this concept fit into a consistent model. Conclusions. The article proves that although the anthropological turn in philosophy is traditionally associated with the activities of the sophists and Socrates, the previous philosophical thought was also not devoid of anthropological ideas. Moreover, pre-Socratic philosophers posed problems, the interpretation of which brought the doctrine of man to the level of high-order abstractions, while surprisingly preserving the concreteness of the life-meaning questions that confront him. And one of the brightest representatives of pre-Socratic anthropology was Heraclitus of Ephesus. Religion was the motivator that made him study the world, man, and society. The doctrine of the Logos developed by Heraclitus had a tremendous impact on Plato and Philo of Alexandria, and through them on the author of the Fourth Gospel, who begins his story with a "Greek" rethinking of the mystery of the Incarnation. If Heraclitus claimed that a person carries a particle of the Logos, then John (or the one who wrote on his behalf) proclaimed that the Logos itself incorporated a particle of man. Despite all the differences between these approaches, each of them postulated the cosmic (divine) significance of human existence, which means that it brought anthropology to the ontological level., Цель. Автор считает, что главной темой философских исследований Гераклита были не природа, не диалектика и не политическая философия; он занимался разработкой философской антропологии, а все остальные поднимаемые им вопросы были в той или иной степени подчинены ей. Именно антропология является самой "темной" частью учения этого философа, поэтому целью данной статьи является выявление скрытого антропологического месседжа Гераклита. В случае удачи станет понятно и то, что заставляло его "темнить". Теоретический базис. Методологической основой статьи является антропологическое осмысление фрагментов текстов Гераклита, представленное в историко-философском контексте. Научная новизна. Философская концепция Гераклита до сих пор остается загадкой для исследователей его творчества. Автор статьи предложил такой вариант интерпретации, в рамках которого разные элементы этой концепции укладываются в непротиворечивую модель. Выводы. В статье доказывается, что хотя антропологический поворот в философии традиционно связывают с деятельностью софистов и Сократа, предшествующая философская мысль также не была лишена антропологических идей. Более того, досократовскими философами были поставлены проблемы, осмысление которых вывело учение о человеке на уровень абстракций высоких порядков, удивительным образом сохранив при этом конкретность стоящих перед ним смысложизненных вопросов. И одним из ярчайших представителей досократовской антропологии был Гераклит Эфесский. Религия была тем мотиватором, который заставлял его заниматься исследованием мира, человека и общества. Разработанное Гераклитом учение о Логосе оказало колоссальное влияние на Платона и на Филона Александрийского, а через них – и на автора Четвертого Евангелия, который начинает свое повествование с "греческого" переосмысления тайны Боговоплощения. Если Гераклит утверждал, что человек несет в себе частицу Логоса, то Иоанн (или тот, кто писал от его имени) провозгласил, что сам Логос вобрал в себя частицу человека. При всех отличиях между собой этих подходов, каждый из них постулировал космическую (божественную) значимость человеческого бытия, а значит – выводил антропологию на онтологический уровень., Мета. Автор вважає, що головною темою філософських досліджень Геракліта були не природа, не діалектика і не політична філософія; він займався розробкою філософської антропології, а всі інші питання, що він підіймав, були в тій чи іншій мірі підпорядковані їй. Саме антропологія є найбільш "темною" частиною вчення цього філософа, тому метою даної статті є виявлення прихованого антропологічного меседжу Геракліта. У разі успіху стане зрозуміло і те, що змушувало його "темніти". Теоретичний базис. Методологічною основою статті є антропологічне осмислення фрагментів текстів Геракліта, представлене в історико-філософському контексті. Наукова новизна. Філософська концепція Геракліта до сих пір залишається загадкою для дослідників його творчості. Автор цих рядків запропонував такий варіант інтерпретації, в рамках якого різні елементи цієї концепції укладаються в несуперечливу модель. Висновки. У статті доводиться, що хоча антропологічний поворот у філософії традиційно пов’язують з діяльністю софістів і Сократа, філософська думка їх попередників також не була позбавлена антропологічних ідей. Більш того, досократівськими філософами були поставлені проблеми, осмислення яких вивело вчення про людину на рівень абстракцій високих порядків, дивним чином зберігши при цьому конкретність смисложиттєвих питань, які стоять перед нею. І одним з найяскравіших представників досократівської антропології був Геракліт. Релігія була тим мотиватором, який змушував його займатися дослідженням світу, людини і суспільства. Розроблене Гераклітом вчення про Логос справило колосальний вплив на Платона і на Філона Олександрійського, а через них – і на автора Четвертого Євангелія, який починає свою розповідь з "грецького" переосмислення таємниці Боговтілення. Якщо Геракліт стверджував, що людина несе в собі частинку Логосу, то Іоанн (або той, хто писав від його імені) проголосив, що сам Логос увібрав в себе частинку людини. При всіх відмінностях між собою цих підходів, кожен з них постулював космічну (божественну) значимість людського буття, а значить – виводив антропологію на онтологічний рівень.

У статті розглядається проблема смисложиттєвих орієнтацій особистості з гуманістичною спрямованістю, що є важливим у професійній мотивації педагога і має значний вплив на характер і ефективність педагогічного спілкування. Розглядається потенціал смисложиттєвих орієнтацій та гуманістичної спрямованості у професійному становленні вчителя, збереженні його психологічного здоров’я, а також розкритті техніки ефективного взаємоспілкування учителя та учня.

The article is devoted to the theoretical analysis of the phenomenon of crisis of the meaning of life, its peculiarities, manifestations and consequences for life of the personality, as well as hardiness as a possible barrier to the acute and prolonged human experience of the crisis of the meaning of life (similarly to coping the stress and transforming it into the possibility of learning lessons from its passing and personal growth).It is noted that the crisis of the meaning of life is the most important event on the life path of the personality, it is experienced particularly acute, because of the power of in0xFB02uence on a person, his / her further life and the possible catastrophic consequences, although it occurs less ofetn than other personal crises.The views on the crisis of the meaning of life and its speci0xFB01cs of famous foreign psychologists (F. Ye. Vasiliuk, K. V. Karpinskyi, S. Maddi, V. Frankl, V. E. Chudnovsky, I. Yalom etc.) were considered. It is noted that what V. Frankl called the experience of an existential vacuum with its corresponding conse-quences, I. Yalom – a crisis of meaning or a crisis of senselessness, and S. Mad-dy – a «small death» or existential neurosis, K.V. Karpinskyi uses the name of the crisis of the meaning of life, which is understood as a semantic crisis in the development of personality, which blocks primarily the semantic regulation and processes of creation of sense of the individual life path and de0xFB01nes its main manifestations, the reason for which are the problems of searching or realizing of the meaning of life of personality.It is revealed that the crisis of the meaning of life is experienced by a human as a long and / or sharp internal con0xFB02ict between the desirable (vi-tally necessary, super important for him) and objectively possible event. At this time, the man, even imagining the way to achieve the desire, can’t always use it, this makes him/her accept everything as it is, and try to cope with the situation. It is impossible to separate internal and external causes, in the expe-riencing the crisis of the meaning of life, since it is always experienced at the subjective level.It is concluded that hardiness can be used to overcome the crisis of the meaning of life of the personality, minimizing its negative consequences and transforming it into the possibility of personality’s development through learning of life lessons and 0xFB01nding a new personal sense of life., Статтю присвячено теоретичному аналізу феномену смисложиттє-вої кризи, її особливостей, проявів і наслідків для життя особистості, а також життєстійкості як можливого бар’єру гострому і тривало-му переживанню людиною кризи сенсу життя (аналогічно до подолан-ня стресового стану та перетворення його на можливість винесення уроків із його перебігу й особистісного зростання). Зазначено, що смисложиттєва криза хоча й зустрічається рідше за інші кризи особистості, проте переживається особливо гостро, а за силою впливу на людину, її подальше життя та можливою ката-строфічністю наслідків – це найвагоміша подія на життєвому шляху особистості.Проаналізовано погляди на смисложиттєву кризу та її специфіку відомих зарубіжних (Ф. Е. Василюк, К. В. Карпинский, С. Мадді, В. Франкл, В. Э. Чудновский, І. Ялом та ін.) психологів. Зазначено, що В. Франкл на-звав її переживанням екзистенційного вакууму з відповідними наслідка-ми, І. Ялом – кризою сенсу, або кризою безглуздості, С. Мадді – «малою смертю», чи екзистенційним неврозом, К. В. Карпінський використовує назву «смисложиттєва криза», під якою розуміє смислову кризу в роз-витку особистості, що блокує, насамперед, смислову регуляцію і про-цеси смислотворення індивідуального життєвого шляху та визначає її основні прояви, причиною чого є проблеми з пошуком чи реалізацією сенсу життя особистості. Виявлено, що смисложиттєва криза переживається людиною як тривалий і / чи гострий внутрішній конфлікт між бажаним (життє-во необхідним, надважливим для неї) та об’єктивно можливим. При цьому людина, навіть уявляючи шлях досягнути бажаного, не завжди може ним скористатися, що змушує її прийняти все, як є, і намагати-ся справитися із ситуацією. У переживанні смисложиттєвої кризи не-можливо відділити внутрішні та зовнішні її причини, оскільки вона за-вжди переживається на суб’єктивному рівні. Зроблено висновок, що життєстійкість може бути використана для подолання смисложиттєвої кризи особистості, мінімізуючи її не-гативні наслідки та перетворюючи на можливість розвитку особис-тості шляхом засвоєння життєвих уроків і знаходження нового осо-бистісного життєвого сенсу.

The article deals with the theoretical analysis of the interpretation of the spiritual crisis phenomenon in psychology and the empirical investigation of the peculiarities of spiritual crisis manifestation in adolescence. It is stated that it is worth talking about the availability of experiencing spiritual crisis by an individual, when he or she realizes, that moral values are lost, and spirituality gave way to material benefit. It is noted that the spiritual crisis, which in the technocratic informational era is partly experiencing by all humanity, is experiencing the situation of impossibility of realizing personal spiritual values in relationships with other people and the world, and because of their non-compliance to the societal or universal values, as well as the levelling of their significance for the person itself or the loss of the moral marks. In the conducted pilot study, according to the purpose of the article, the sample was comprised of students of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, future psychologists (n = 30), average age of the respondents – 20 years. The following methods were used: «Diagnostics of a Spiritual Crisis», the test of hardiness of S. Maddi, the scale of tolerance / intolerance to ambiguity of S. Badner, the scale of «Psychological sapience» of H. Conte. It is revealed that the tendency to experience the spiritual crisis and increase of the intensity of existential vacuum are found by the students with not enough developed hardiness and its components (in particular, involving and challenge), who lack the tolerance in communicating with other people and the psychological wisdom in perceiving their own inner world, in the awareness of feelings and openness to their sensual experience. It is concluded that those scientists, who consider the experiencing of a spiritual crisis as a positive moment of human life, say about the spiritual development and self-disclosure of a personality as its result, while scientists, who perceive the spiritual crisis as a failure, a break in the life path, analyze its negative consequences and look for ways to overcome them., Стаття пов’язана з теоретичним аналізом інтерпретації феномену духовної кризи в психології та емпіричним дослідженням особливостей прояву духовної кризи у юнацькому віці. Зазначено, що говорити про наявність у людини переживання духовної кризи варто, коли вона усвідомлює, що втратила моральні цінності, а духовність поступилася місцем матеріальній користі. Зауважено, що духовна криза, яку в технократичній інформаційній ері частково відчуває все людство, є переживанням ситуації неможливості реалізації особистістю власних духовних цінностей у відносинах з іншими людьми і світом, як через їх невідповідність цінностям соціуму чи загальнолюдським, так і через нівелювання їх значущості для самої людини або втрату нею моральних орієнтирів. У проведеному, відповідно до мети статті, пілотажному дослідженні вибірку склали студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича – майбутні психологи (n = 30), середній вік досліджуваних – 20 років. Використовувалися методики: «Діагностика духовної кризи», тест життєстійкості С. Мадді, шкала толерантності / інтолерантності до невизначеності С. Баднера та шкали «Психологічної розумності» Х. Конте. Виявлено, що схильність до переживання духовної кризи та збільшення напруженості екзистенційного вакууму виявляються студентами з недостатньо розвинутими життєстійкістю та її компонентами (зокрема, залученістю та прийняттям ризику), яким бракує толерантності у спілкуванні з іншими людьми та психологічної розумності у сприйнятті власного внутрішнього світу, в усвідомленні пере-живань і відкритості до свого відчуттєвого досвіду. Зроблено висновок, що ті вчені, які вважають переживання духовної кризи позитивним моментом людського життя, говорять про духовний розвиток і саморозкриття особистості як її результат, тоді як учені, які сприймають духовну кризу як крах, злам життєвого шляху людини, аналізують її негативні наслідки і шукають шляхи її подолання.

У статті розглядається динаміка змін у визначенні понять сенсу жит-тя і смерті від античності до наших днів. Розвиток уявлень людини, яківона асоціює зі смертю, проливають світло і на сприймання людьми сенсусвого життя та основних його цінностей. Трансформація відбувалась у на-прямку від розуміння смерті як природного продовження і завершенняжиття, до повного їх розриву, роз’єднання у свідомості людини.

У дослідженні було вивчено особливості уявлень про сенс життя, сту-пінь розвитку та сформованості якісних складових особистісного потен-ціалу у підлітків, позбавлених батьківського піклування. Встановлено,що для даної категорії дітей притаманний більш низький рівень розвиткусмислової сфери та окремих складових особистісного потенціалу (життєс-тійкість й самоефективність), на відмінну від дітей з повних сімей. Со-ціальне середовище, в якому знаходяться старшокласники з інтернату,негативно впливає на вірне розуміння ними сенсу життя і не сприяє роз-криттю моральної сили, яка є основою подолання життєвих труднощів іреалізації особистісного потенціалу.

Життєва позиція розглядаєтьсяяк внутрішній психологічний аспект особистості, сформоване, відносностійке утворення з власною структурою, яка визначає її особливості. Насуб’єктивному рівні структурної організації особистості виділяють дис-позиції (“суб’єктивні” позиції), основу яких складає життєва позиціяособистості як стійка спрямованість на певні цінності. Виділяють его-центричну, споглядальну, суперечливу та інші види життєвих позицій.Становлення життєвої позиції безпосередньо співвідноситься з індиві-дуальністю людини. Життєву позицію можна розглядати як основнухарактеристику людини в її самореалізації.

статтівисвітлено актуальність і значущість розвитку духовності обдарованихдітей і майбутніх психологів для їх повноцінної професійної реалізації.Здійснено аналіз результатів діагностики компонентів духовності у сту-дентів – психологів різних курсів. Порівняльний аналіз особливостейдуховного розвитку студентів-психологів різних курсів свідчить пропевний позитивний вплив фахової підготовки на духовну сферу особис-тості студентів. Але, воднораз, треба констатувати недостатність цьоговпливу та необхідність цілеспрямованої корекційно-розвивальної робо-ти із певними групами студентів. Запропоновано напрямки розвиваль-ної роботи зі студентами.

У статті розглянутo ціннісніорієнтації, які виступають основою для осмислення, пізнання та кон-струювання цілісного образу соціального світу, для регуляції поведін-ки людини. Проведено дослідження стосовно усвідомлення провіднихжиттєвих цінностей, особистісних задумів, дальніх життєвих цілейстудентів та їх безпосередню доступність, пов’язану із здійсненням кон-кретних, легко досяжних цілей. Встановлено ступінь розузгодженнядезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері студентів, яка свідчитьпро ступінь незадоволеності поточною життєвою ситуацією, внутріш-ньої конфліктності, блокади основних потреб, з одного боку, а такожпро рівень самоактуалізації, внутрішньої ідентичності, інтегрованості,гармонії – з іншого боку. В статті намічаються шляхи подальшого ви-вчення теми.

Стаття присвячена психологічному аналізу понять «свобода» і «відповідальність» як чинників конструювання сенсу життя в контексті постнекласичної психології, де особистість розглядається як творець власного життя, який сам себе створює. Прагнення до реалізації сенсу життя виступає первинним спонукальним мотивом в житті особистості. В рамках конструктивістського підходу в психології сенс життя є складним інтегративним поняттям, що конструюється крізь призму особистісних якостей, культурних зразків та моделей, опираючись на минулий досвід особистості, вибудовує бачення та пріоритети майбутнього. Для кожної особистості сенс життя є унікальним та неповторним. У статті досліджено поле значень понять «свобода» і «відповідальність». Свобода як чинник конструювання особистістю сенсу життя полягає в здатності виступати першоджерелом, автором своїх дій та бути активним творцем власного життя. Набуття свободи здійснюється через вчинок, який є формою активності, що веде до свободи. Проаналізовано конструктивні та патологічні варіанти вирішення людиною проблеми свободи. Відповідальність виникає разом із свободою, розглядається як здатність особистості приймати адекватні ситуації рішення, передбачати наслідки своїх дій та готовність відповідати за них перед світом і самим собою. Відповідальність є відповіддю на ситуацію, яка знаходиться в резонансі з цінностями особистості та сенсом життя. У своїй розвинутій формі свобода і відповідальність нероздільні та виступають як єдиний механізм саморегуляції та самодетермінації особистості. Зроблено висновок, що свобода і відповідальність є необхідними чинниками для конструювання сенсу життя.

У статті розглянуто питання передумов і чинників творчої діяльності Юрія Рогового. Досліджується збірка хоку "Людина вміла" (2017) за мотивами пошуку сенсу буття, пізнання себе через іншого, екзистенційної самотності, зв'язку поета і народу. Наголошено на рефлексіях щодо загальнолюдських цінностей і морального вибору, продукованих змістовно-формальною гармонією мініатюр. В статье рассмотрены вопросы предпосылок и факторов творческой деятельности Юрия Рогового. Исследуется сборник хокку "Человек умелый" (2017): мотивы поиска смысла жизни, познание себя через другого, экзистенциального одиночества, связи поэта и народа. Акцентированы рефлексии относительно общечеловеческих ценностей и морального выбора, продуцированные формально-логической гармонией миниатюр.

На думку більшості філософів сенс життя визначає глибоку внутрішню моти- вацію, дає підстави, які формують щастя в «своїй найвищій формі». З точки зору екзистенціального психоаналізу питання про сенс життя також може бути пере- осмислене як: «в чому сенс конкретно мого життя?». Замість того щоб ув’язнути в питанні щодо космічного або релігійного контексту сенсу життя, у пошуках питання про всеохоплюючі цілі, цей підхід пропонує суто особистісний мотив по- шуку смислоорієнтуючої методології., It is shown that on way of forming the meaning of life the existential vacuum can get, mechanism of getting out of which must be sought in the service of an important cause, love for another human being, self-realization of man.Noted that it is necessary to demark it from the concept of «happiness» to analyze the meaning of life. In this context, it is necessary to indicate what goals we want to achieve when we talk about the realization of the «meaning of life», and also to determine condi- tions that are worthy of greater pride or admiration, as well as the values that determine them.Emphasized that the opposite concept of nihilism arises when we try to isolate the meaning of life and determine its characteristic features. Pessimism is often associated with extreme pessimism and radical skepticism. Nihilism aims at the destruction of moral, religious and metaphysical beliefs and can fuel an anthropological crisis. And falling into an existential vacuum – to find there fertile soil. Various types of nihilism are considered, such as: political nihilism, which is based on the belief that the destruction of all existing political, social and religious institutions is an indispensable condition for any further improvement of the political system; Ethical nihilism or moral nihilism, which rejects the possibility of absolute moral or ethical values (it is considered that it is not possible to distinguish between good and evil, because their demarcation is nothing more than a product of social and cultural context); Existential nihilism, which postulates the idea that life has no intrinsic meaning or value.Asserted that humanism confirms our ability to self-realization of the individual and responsibility for the sake of the common good for all people. The happiness of an indi- vidual is inseparably linked with the well-being of mankind as a whole, in part because we are «social animals» and develop in a «cultural context». Losing the meaning of life leads to a psychological crisis, internal conflict, loss of self-identity, which leads to a new crisis – the identity crisis. The crisis of identity is actualized against the background of the disorientation of its social role, continuity as a result of conflicting expectations and un- certainty about itself and its role in society. The identity crisis is generated by many factors, including economic instability, negative images in the media, as well as the lack of role models, clear ideological programs and blurred values.Reported that in the context of the developed multiculturalism in the globalization world, the question of the hierarchy of values and the system of personal identification becomes particularly difficult, since in recent years the identity crisis, instigated by social divisions, economic difficulties, cultural ill-treatment and political oppression, is becoming an actual problem requiring Attention. The various moods that arise in society, and emo- tional upheavals provoke an identity crisis in large-scale structures. By personal self- identification, it is suggested to understand the idea that people create meaning through social interaction with other people-that is, the position of symbolic interactionism, in which the individual’s identity acts as a social product formed as a result of social interac- tions within specific social contexts., По мнению большинства философов, смысл жизни определяет глубокую вну- треннюю мотивацию, дает основания, которые формируют счастье в «своей высшей форме». С точки зрения экзистенциального психоанализа вопрос о смысле жизни также может быть переосмыслен как: «в чем смысл конкретно моей жиз- ни?». Вместо того чтобы увязнуть в вопросе о космическом или религиозном кон- тексте смысла жизни, в поисках вопроса о всеохватывающей цели, этот подход предлагает сугубо личностный мотив поиска смыслоориентирующей методологии.

У статті наголошується, що проблеми виховання морально-естетичного ідеалу студентської молоді набувають сьогодні особливої актуальності саме тому, що в умовах панування політичних змін та ринкових відносин значно змінились моральні та естетичні ідеали людини в суспільстві. Головною умовою становлення особистості є орієнтація на духовні цінності, фундаментальними серед яких є Істина, Добро і Краса. Саме їх гармонійна триєдність, взаємодоповненість мають бути пріоритетними у виборі людського шляху, взірцем, ідеальним зразком думки, дійства, поведінки і вчинків сучасної студентської молоді. Морально-естетичні ідеали визначають спрямованість особистості, її світовідношення, світоглядні позиції, ціннісно-смислову сферу, поведінку та вчинки. The problem of education of moral-aesthetic ideal of the student youth acquire a special urgency today precisely because in the conditions of domination of the political changes and market relations has considerably changed the moral and aesthetic ideals of the individual in society. Among the negative phenomena of a global scale should _y called the disbelief in morality and neglect of it, distortion of the concept of aesthetic, General commercialization of art, the substitution of a sensual pragmatism. The main condition for the formation of the personality is to focus on spiritual values, fundamental among which are those of Truth, Goodness and Beauty. It is their harmonious Trinity, vzaimopomoschi should _y the priority in choosing the human path, a model, a perfect example of thoughts, actions, behaviors, and actions of modern students. Moral and aesthetic ideals to determine the orientation of the personality, its mirootnosheniya, worldviews, value-semantic sphere, behavior and actions. At all times the development of mankind the ideal of thought without the harmony of the external and inner human beauty. Moral and aesthetic harmonizes the highest signs of human spirituality, which embodies the beauty of the human spirit, the beauty of the moral actions and the greatness of the aspiration to live according to the laws of beauty. Effective means of educating the moral-aesthetic ideals of students is an art that multifunctionality contributes to the revival of emotional-sensual sphere, reveals the immensity of the aesthetic world, which is permeated with light, love, compassion, understanding, sincerity, joy (V. Martynov), that is, high morals and spirituality.

Охарактеризовано головну рису художнього світу А. Мороза - осмислення сенсу і життєвого вибору кількох поколінь українців. Акцентовано роль межових ситуацій як психологічної домінанти світосприйняття письменника. Наголошено на місці митця в літературній ієрархії: ламання канонів соцреалізму, сугерування націєтворчої ідеї шістдесятництва, експериментування в дусі постмодернізму. Охарактеризована главная черта художественного мира А. Мороза - осмысление цели и жизненного выбора нескольких поколений украинцев. Акцентирована роль пограничных ситуаций как психологической доминанты мировосприятия писателя. Подчеркнуто место мастера слова в литературной иерархии: разрушение канонов соцреализма, генерирование нациотворческой идеи шестидесятничества, экспериментирование в духе постмодернизма.

У статті досліджується актуальна і одна з фундаментальних проблем психології – життєвого шляху особистості та місця і ролі у ньому екзистенційних цінностей. Проаналізовано розуміння феномену життєвого шляху особистості як вітчизняними, так і зарубіжними психологами. Емпірично досліджено особливості життєвого шляху та екзистенційних цінностей студентів – майбутніх психологів. Зроблено висновок, що життєвий шлях особистості – це часова і просторова послідовність усіх подій, їх учасники, всі обставини, які були, є і будуть у житті людини, а не виключно «значимі», з погляду самої особистості чи її оточення, це саме «історія» життя, його детальний сюжет, в якому людина – головний, але не єдиний герой; екзистенційні цінності – це те, що має надважливе значення для життя людини, чим вона дорожить понад усе, до чого прагне, що визначає напрямок життєвого шляху особистості Виявлено, що життєвий шлях студентів в цілому є осмисленим, хоча вони не надто задоволені теперішньою життєвою ситуацією, шукаючи джерело сенсу життя або в минулому, задовольняючись попередньою самореалізацією та її напрямком, або в майбутньому сподіваючись на реалізацію нових життєвих цілей. Більшість досліджуваних адекватно сприймають і осмислюють ціннісний аспект життя та світу, базуючись на власних екзистенційних цінностях і усвідомленні своїх рішень і дій, їх життя наповнене сенсом; відчувають потребу і цінність саморозвитку задля досягнення успіху, формують цілісну систему саморозвитку, в частини досліджуваних така система відсутня; віддають перевагу екзистенційним цінностям духовного задоволення, збереження індивідуальності та матеріального достатку як умови життєвого благополуччя.

The attitude towards life is associated with the system of approved values. An awareness of the importance of values and striving to achieve them is the chance of a positive response to the question about the sense of life. The sense of life or its lack is closely tied to human existence. The attitude of «have» relies mainly on thriving for material goods and the attitude of «to be» is based on the objective to develop the interest, deepen the knowledge and help another person. The research involved 125 students, aged 21 – 26 years., Отношение к жизни непосредственно связано с выбранной системой ценностных ориентаций. Последние помогают человеку утвердительно ответить на вопрос о наличии смысла жизни и последовательно его воплощать. В общем, наличие смысла жизни, или его отсутствие, тесно связаны с человеческой экзистенцией. При этом категория «иметь» основывается в основном на поиске материальных благ, а категория «быть» – на развитии интересов, углублении знаний и стремлении помочь другому человеку. Исследованием охвачено 125 студентов в возрасте 21 – 26 лет., Ставлення до життя безпосередньо пов’язане з обраною системою ціннісних орієнтацій. Останні допомагають людині ствердно відповісти на питання про наявність сенсу життя та послідовно його втілювати. Загалом, наявність сенсу життя, або його відсутність, тісно пов’язані з людською екзистенцію. При цьому категорія «мати» спирається здебільшого на пошук матеріальних благ, а категорія «бути» – на розвиток зацікавлень, поглиблення знань і прагнення допомогти іншій людині. Дослідженням охоплено 125 студентів віком 21 – 26 років.

The attitude towards life is associated with the system of approved values. An awareness of the importance of values and striving to achieve them is the chance of a positive response to the question about the sense of life. The sense of life or its lack is closely tied to human existence. The attitude of «have» relies mainly on thriving for material goods and the attitude of «to be» is based on the objective to develop the interest, deepen the knowledge and help another person. The research involved 125 students, aged 21 – 26 years.

У статті розглянуто мотивацію досягнення в процесі діяльності героїв-спортсменів. Визначено дефініції «мотивація», «мотивація досягнення», окреслено провідні напрями дослідження мотивації досягнення в сучасній зарубіжній і вітчизняній психології. Докладно розглядаються життєвий і спортивний шлях відомого майстра панкратіону та рукопашного бою Максима Бендерова, що загинув смертю героя в зоні АТО. Представлено провідні риси характеру спортсмена, що відіграли важливу роль у тренувальному та змагальному процесах, мотивації вищих спортивних досягнень. Виокремлено психологічні механізми розвитку мотивації досягнення: позитивне підкріплення, самопідкріплення, опосередковане підкріплення, імітаційна поведінка, інтерперсональний вплив, ідентифікація. Змагальні ситуації нерідко породжували тривогу в душі бійця. Відчуття тривоги давало можливість реагувати на загрозу адаптивним засобом завдяки виникненню захисного механізму заміщення, в процесі якого відбувалася переадресація з одного об’єкта на інший. У змагальному процесі у М.Бендерова прослідковується даний психологічний механізм захисту. У вирішальних двобоях у борця спрацьовує психологічний механізм захисту витиснення, що забезпечує первісний захист Его, який сприяє найбільш ефективному шляху уникнення тривоги, котрий можна визначити як «мотивоване забуття». Даний процес дає можливість уникнути усвідомлення почуттів, що породжують страждання та призводить до забуття травмуючих ситуацій. Завдяки дії цього психологічного механізму М.Бендеров був надзвичайно спокійним, врівноваженим, налаштованим на перемогу. Звернено увагу на емпатійну, альтруїстичну та гуманістичну спрямованість особистості борця в мирний час і на фронті, яка обґрунтовується і поясняюється теорією діалога й філософією вчинкового світу М.М.Бахтіна та логотерапією В.Франкла.